Чи дійсно скасували акти виконаних робіт?

24 лютого 2026 року Верховна Рада України ухвалила Проєкт Закону № 14023 про внесення змін до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – «Закон»), так зване «скасування актів виконаних робіт».

Однак, це не «скасування актів виконаних робіт» і не революція в обліку, радше скасування обовʼязковості таких актів. Йдеться про точкове, але важливе уточнення вимог до первинних документів у сфері послуг.

Що саме зміниться?

Статтю 9 Закону доповнено нормою, за якою відсутність підпису та найменування зі сторони замовника послуг (робіт) або наймача не вважається порушенням вимог до первинних бухгалтерських документів та такі документи можуть підтверджувати факт наданих послуг, якщо виконані одночасно три умови:

• документ містить інформацію про дату або період надання послуг, виконання робіт чи оренди (визначено зміст господарської операції);
• порядок такого документування прямо передбачений письмовим договором;
• господарська операція відображена в бухгалтерському обліку у періоді її здійснення;

Іншими словами, нововведення дозволяють не вимагати підпису чи окремих реквізитів замовника послуг в первинному документі для підтвердження факту надання послуг, якщо сторони заздалегідь погодили це в договорі.

Тобто акти виконаних робіт як такі ніхто не скасовує. Однак, з’являється можливість вибору для бізнесу і передбачити в договорі інший механізм підтвердження прийняття послуг, наприклад шляхом надання виконавцем замовнику інвойсу, або шляхом електронного погодження без фізичного підпису замовника.

Важливо, що нововведення не застосовується до:

• операцій, які оплачуються за рахунок публічних коштів;
• договорів оренди державного чи комунального майна;
• договорів будівельного підряду та проєктно-вишукувальний робіт;
• договорів про пожертву, благодійну чи гуманітарну допомогу;У цих сферах вимоги до документування залишаються незмінними: інвойс — акт виконаних робіт (наданих послуг).

Уряд прямо декларує, що зміни спрямовані на наближення українських правил до європейської практики.

У країнах ЄС базовим документом у сфері послуг традиційно є інвойс, а не окремий акт приймання-передачі. Відповідно, логіка змін — не ліквідувати контроль, а спростити форму там, де це не впливає на сутність операції.

Якщо сторони здатні врегулювати порядок приймання послуг у договорі й належно відобразити операцію в обліку, держава не повинна змушувати їх обмінюватися зайвими паперами. Водночас у сферах із підвищеним публічним інтересом обмеження цілком логічно залишаються. У підсумку все зводиться до якості договору та дисципліни обліку, адже формальний акт сам по собі давно не гарантує реальність господарської операції.

Очікуємо на набрання Законопроєкт № 14023 чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування.